Арсенал, дощ та руда дівчина

Вчора була в Книжному Арсеналі. Було дуже цікаво. Багато відомих видань та  іноземців

Відвідала семінар з чеським ілюстратором Мартіном Кубатом. 

 

У нього особлива манера малювання. Він малює…Але треба у книзі самому, щось домалювати. Наприклад: « Автобус з дітьми відправився на екскурсію, домалюй дітей.»

Одна з робіт художника

Хотіла піти ще вчора, на майстер-клас Мартіна з малювання, але ..проспала. Шкода…

У «Видавництві Старого Лева» придбала цікаву книжечку про Інтернет, де розповідається «Як не заплутатися у Павутині», власне книжка так і називається.

Я тепер не заблукаю в павутинні

Як правильно користуватися пошуковцем, розшифрування різних мережевих абревіатур і таке інше…Також познайомилася з гарною продавчинею, цього видавництва. Її звати Віка. Досить молода дівчина, з захопленням розповідала історію кожної книги, яка стояла на поличці. Також розказала історію, як вона потрапила  за стелаж «Видавництва Старого Лева» у Арсеналі.

 

Вікторія була уважною і радила цікаві книжечки. Більше б таких продавців книжок

«Я сама прийшла просто подивитися, підійшла до полички і почала розповідати про книги відвідувачам, я розповідала, а не продавці. Тоді мені запропонували працювати на виставках та інших заходах. Я погодилась. Ось тепер я і в Арсеналі»,- казала чарівна, руда дівчина. Порадила такі книги  як: «Мама по Скайпу», «Матильда», та ін. Багато чого я вже прочитала от і вибрали тільки одну книженцію. 

Не тільки книжки

Також у Арсеналі було 3 кімнати для дітей. В першій малювати, в другій хімія та досліди, а в третій комп’ютери  та   електронні штучки. Вгадайте в якій я застряла? Так, так, так ви вгадали, звичайно, в третій.

 

Я наближувала листочок аж до бактерій, танцювала перед великим екраном, грала в різні ігри, сиділа у ВК…НУ,  а потім мене покликала мама.

До виходу ми йшли через усі видавництва. Мамині слова: «Давай ще сюди зайдемо, і все … додому», звучали 5 разів. Коли ми вийшли на вулицю, хмарилося. 

 

Книжки були у всіх місцях

Ми посиділи,  попили води, потім я побачила пам’ятник і захотіла біля нього сфотографуватися. Поки мама діставала телефон, пішов дощ. Але я  маю фотографію. Мокра, дістаючи парасолю я побігла до каси. Дощ стих.

Ідемо з мамою, розмовляємо, а тут…БАБАХ!!! І знову дощ. Через 5 хвилин те саме. А потім така злива почалася, що  ми сховалися під «Аптекою». Стояли хвилин 10. Хотіли зайти в «Аптеку», але вона зачинилась, а тітонька не хотіла нас пустити. От і мокли. Коли дощик трохи стих… пішли до метро. Дійшли, сіли у маршрутку, вже вдома. В мене одне бажання…Спати..

Читаю в маршрутці нову книжку

Маю декілька гарних книжечок і гарні спогади про цю подію.